Нінка, як картинка, берегом пливе.
Каблучки-родзинки й платтячко нове.
Груди-горошинки, ніженьки стрімкі.
укривають спинку кучері п‘янкі.
Нінка, мов картинка, гарна і струнка,
ніби балеринка, точена така.
Горда постать й вдача, очі-ліхтарі,
але часто плаче з ночі до зорі…
Нінка, як картинка, дівка – хоч куди,
але догулялась раптом до біди.
Мокрі сині очі, спутані слова,
никне стан дівочий й горда голова.
Нінка, мов картинка, каблучки тук-тук,
знов до вечоринки поверта цей звук.
Талія осина, віченьки сумні,
народила сина в дальній стороні.
Нінка, як картинка, вітер в голові,
гне додолу віти, свище у траві.
Хвилями він грає, обвиває стан,
мозок накриває знов густий туман.
Нінка, мов картинка, щастя все ж нема,
вже й життя минає, а вона сама.
І не розійдеться той густий туман.
Все себе питає, чом такий талан…
Нінка, як картинка, стежкою біжить,
із років хустинка на чолі лежить.
Нінка – літня жінка, сива голова,
вже зігнулась спинка, та любов жива…
11.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081101611
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682966
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.08.2016
автор: Олександр Мачула