В кожному з нас
Звір
Кожного масть
Як пасть
Розтавити крапки
Нема сил
Змінюючи шлях
Впав
І дійсно гризуть
Думки
Порівняно з минулим
Давно я вже стлів
Розкидані простирадла
Поверх могил
Аби не видно було обличь
Тобі не зачекати
Скрізь рух
А я і відстаю, і все прогавив
Хіба що б пережити
Цю війну
А потім то й нехай
Вже поховають
У серці іржавіють почуття
Відлуння їх у скроню долітають
І потім як не лусне голова
Я когось неодмінно убиваю
Як досі не посивів не збагну
Весь час нема ні сну
Самі страждання
І в спеку одяг з себе я зірву
Чекай
У попіл я пірнаю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2016
автор: скло вітрин