Я стала любити осінь,
що золотом до фати
Вплітає мені у коси
свої ошатні листи.
Хвилясто, як біла сукня,
скуйовджується туман,
Мереживом мені в руки:
відміряй собі сама!
Я осінь любити стала -
такі-от дива у нас.
Вона уночі по хмарах
гримить аргентинський вальс.
І небо таке весільне, то срібне, то голубе.
Я осені трохи винна.
Комусь вона - кримські вина,
Комусь - рушники у скриню.
Комусь - колискову сину.
Ну, а мені - тебе.
4. 09. 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2016
автор: Аліна Харламова