кувала зозуля роки
важким загрубілим молотом
роздмухувала міхи
кров'ю моєю з потом
ходив по жару ходив
з каштанами з чужих пригорщів
повні кишені рубців
окалини свіжі гривами
кувала зозуля роки
в підкови закручені нерви
ярмо для плечей молодих
голоблі тягнула з мене
лежу покритий іржею
на сонці і в дощ на піску
кувала зозуля із чорного лому
і чорним лишила в кутку
кувала зозуля роки
важким загрубілим молотом
роздмухувала міхи
латунню але не золотом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682675
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2016
автор: Андрій Люпин