І знов майорить над бронею наш стяг,
Ідуть між полями колони.
Немов козаки на своїх жеребцях
Летять захищати кордони!
За тисячу літ ворог наш не змінивсь -
Ті самі лукаві ординці.
І ми, як один, стали всі до рушниць
Й так само із ним на одинці!
Століття пройшли, були славні часи
За гетьманів та отаманів.
І знову весь світ впало нам берегти
Від диких племін басурманів!
Держава моя! Ти останній форпост
Між світом людей та урканів!
Ти наче стіна, на якій несуть пост
Нащадки Сірка та Богдана!
І знову за спинами склоки та пляс!
Безпечно гуляє Європа!
І Київська Русь знов воює за вас!
А вам знов не має мороки!
Не маємо права ми їх пропустить,
Бо знаєм їх справжнє обличчя!
Вже тисячу років, як стражі границь,
Боронимо Світ від каліччя!
І знов переможе все світле й святе!
Це станеться все неодмінно!
І Київська Русь свої стяги здійме!
Зламавши орду об коліно!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682599
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.08.2016
автор: Володимир Царенко