Так багато на світі щастя, а ми сліпі.
Припинили радіти зорям над головою.
Раптом звикли усі ділити слова на пів.
Не діли моїх слів, як почуєш, що я з тобою!
Прокидаємось зранку вдягнені в сірі дні.
Ми забули давно - не всім нам пасує сіре.
Є ще речі, що мають бути завжди в ціні.
Вір мені, як ні в кого більше не маєш віри!
На стіні роздались удари із часом в такт.
Десь всередині нас безперервно лунають війни.
Ти відчуєш якось - втрачає опори дах,
я прийду і зведу для тебе найкращі стіни.
Ми невпинно когось шукаємо у житті
чи на себе, а чи на когось вже надто схожих.
Так багато в житті хороших, та всі не ті.
Я б хотів стати тим, але вибач, на жаль, не можу.
Глянь довкола, у нас безмежно красивий світ
Та в невдачах своїх звинувачуємо погоду.
Біль і сум. Повна гучність. Сльози. І на repeat.
Я ж для тебе попрошу в неба нову нагоду !?...
Так багато на світі щастя, а ми сліпі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682596
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.08.2016
автор: Любомир Винник