Старе село сховалось між дубами,
Що вартовими служать у віків.
В кульбабі стежка в’ється між дворами
І стигла хвиля золотих полів
Під самі розляглася огороди.
Ось дощ пішов наївний і сліпий.
Сховавсь іжак з сім'єю під колоди
Повітря чисте, хоч бери і пий.
Дуби стоять скокійні, як ніколи
І не шумлять. Вітрів якраз нема.
Копиці сіна, мов пахущі гори
Мов велетні видніються здаля
Село , що притулилось між дубами
Його і небо й Бог оберіга
Є речі , що існують між словами,
Як стежка, що побігла до села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2016
автор: Тетяна Акименко