А знаєш, вокзал у нічну пору – це неймовірно!
Ти просто стоїш, дивишся ліворуч і праворуч
Та бачиш далечінь, якої не вистачає у житті.
Ліхтарі кругом горять, вони неначе магія якась.
І десь-здалека потяг їде, та чутно стук коліс його.
Все наче в казці, все чудово.
Ти навіть вже забув про холод той,
Що наче до кісток раніше пробирав.
І лиш сталеві колії ведуть у даль.
Туди де вже не має ні одної душі
Куди так хочеться втекти від всіх проблем
Та лиш послухати, одну ту тишину…
© 31 жовтня 2015
© Попов Євгеній
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682407
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2016
автор: Попов Євгеній