Мабуть така нам випала з колоди карта,
Дзвінка я дама, ти король хрестовий.
А може нам зіграти в покер варто?
І випаде на долю туз червовий.
Не знаєш в покер? Лиш в перекидного?
Ти й так мені на плечі все кидаєш.
Ти в грі завжди цінив себе одного,
Ну, а мене як завжди забуваєш.
Розкинув карти й ждеш від мене ходу
І тут збираєшся зі мною махлювати.
Та ні, мій милий, не на ту напав походу
Бо я у карти знаю дуже вміло грати!
Не хочеш більше? В дурня захотів вже?
Ти ніби в грі цій будеш цар-царями.
Надієшся що виграєш від мене фальшем
Та цим лиш милий яму ти гребеш руками
Та знаєш досить грати вже у дурня.
Така вже гра твоя мені давно набридла.
З тобою гра це буде фінішна, остання.
З тобою грати в карти милий остогидло!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2016
автор: Кушнір Марина