Як же довго я тебе шукав,
що точно знайду я завжди знав,
хоч і часто не туди звертав...
Ти стала справжнім сенсом життя,
яскравіше сонця посмішка твоя -
вже тебе не відпущу, Зіронько моя!
Головне в сріблі золото не загубити,
мені ж діамант пощастило знайти!
Твоя врода - то небесна ода
сіру стіну світу розбиває вона...
Лиш "моє Янголятко" я повторяю,
лиш поруч з тобою бути бажаю!
Немає в світі слів, щоб сказати, -
наскільки ти чудова передати...
Справжня принцеса незрівнянна -
в усьому ти бездоганна...!
Строки я ці писав і ні краплинки,
ні навіть найменшої частинки
того яка ти я не передав!
Дуже довго і багато слова підбирав,
але слів тебе вартих немає ніде,
тому цей вірш дуже довгий буде -
довжиною в життя ціле...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2016
автор: VictoR