А дим летів додолу вшкереберть,
Неначе з димаря його хтось скинув,
Здавалося, розбитись міг на смерть,
Та клубочивсь і знов у небо линув.
Як дим паде, то близько до дощу,
Колись таке почув я від бабусі,
Я дим отой смачненьким пригощу,
Щоб дощ приніс, а то живем в задусі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682221
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.08.2016
автор: Віталій Назарук