Не заздри, прошу, не роби це,
візьми себе в кулак, прости,
прости собі усе, що ти залишив,
і крок вперед, прошу, ступи...
Бо заздрість, як іржа, з*їдає наскрізь,
як град, поб*є дорогоцінний урожай,
і хай життя для тебе - напасть,
прошу, обережно ти ступай.
Бо як пораниш свою душу й серце,
йому уже не загоїться вмить,
не каламуть води в озерці,
бо не побачиш в ній блакить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682173
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 06.08.2016
автор: LOKOS