..і штовхають мене у спину, мовляв, лети, ти ж бо жінка, себто легша за кисень,
і гіпнотизує очима прірва, немовби у сутінках чорна кішка на чужих неприродньо зігнутих ліктях,
і вилиці твої, гостріші за леза усіх мисливських ножів,
на мене полюють..
але тримай своє мовчання міцно поміж зубів, немов останню цигарку,
не варто ступати у води моєї тиші, коли не знаєш, які чудовиська охороняють її глибини,
навіть якщо вони до когось і лащаться, цілують зап'ясть напівпрозору шкіру,
це зовсім не означає, що тобі вони не перегризуть шию..
і шириться темрява, мовби нафта, гладінню очей, огортаючи все довкола агатовим блиском,
заступає місяцем сонце посеред дня і чорнильні суцвіття хмар розквітають тінями,
коли від його дотику розстібається шифонова сукня і зіслизає з плечей водоспадом полум'я -
це схоже на перше причастя..
отож бережи себе і свій металевий голос подалі від високої температури,
коли кришиться небо зірковими крихтами, немов свіжоспечена паляниця,
коли пальці твої застигають, немов скам'янілі, понад клавіатурою -
мій спокій мене до тебе ревнує..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2016
автор: Майя Грозова