[color="#6f00ff"]Вона приходила до тебе лиш у снах,
Непрохано, неждано, неймовірно!
І на очах завжди були у неї сльози –
І та німі слова, що я тебе вже не люблю!
Ти серце розбивав - вона кричала,
Що більше це не хоче вже терпіти –
Вона їде, від мене тихо й швидко
І я лиш зрозумів, що винен, винен я.
Я рвався на з вдогін за нею.
Просив і падав на коліна: «Вернись!»
Але вона зробила вибір свій,
І йде вперед, вперед без огляду назад…
© 22 грудня 2015
© Попов Євгеній
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2016
автор: Попов Євгеній