[quote]Я втомлена, як квіти восени,
котрі вже часом хочуть залишитись
лише в далекій пам'яті дощів...
(Ліна Костенко)[/quote]
І там навічно оселитись,
від шуму, гомону і запахів зотлілих,
забуть щоб лестощі «турботливі» людські.
Нехай би все зійшло це з димом в пекло,
людські облудливі крихкі світи.
До пам»яті я б опустилася спочити
і залишила би собі
окраєць хліба й дружбу щиру,
як мою плату на землі.
21.06.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681782
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.08.2016
автор: Лєна Дадукевич