Черствіє душа на війні у солдата…
І що тут гріха таїти?..
Адже, щоби відповідь ворогу дати,
Душа має… посивіти.
Не просто людину уперше убити –
Потрібно себе зламати…
Ніколи такі не забудуться миті:
Обох десь чекає мати,
Квилитиме чайкою бідна у небо
Й кипітиме кров у серці,
І перше, що прийде в свідомість: не треба!
Та інші закони в герці…
І він… убиває. І з цим – вже до скону,
Бо душу ж не замінити…
О Боже, не дай це відчуть нікому
Й війну поможи спинити.
28.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681727
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.08.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)