***
З тобою й без тебе… зникають прозірчасті дні,
Відпахла вже липа медами і спраглим липнем.
Від буйної повені скверик занидів, схмарнів,
Лиш знайдене полум’я то спалахне, то схлипне.
Барокові арки від обрію аж до сердець,
Складає маестро в душі недописані вірші.
Із пізнього цвіту сплітає багряний вінець
Закохана мавка із вірою в справжнє і віще.
Прийдешнє – між мріянь, а нині – відлуння і ми,
Захмарні бажання згорають стрімким зорепадом.
Гармонія вітру і лету, небес і пітьми,
Попереду – вічність, минуле між весен, позаду.
Кохаю, як вперше, кохаю, як юна, колись…
Болить листопад енним листиком, енним туманом.
За обрієм – безвість, на шпилі смереки – вись…
З тобою, коханий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2016
автор: Леся Shmigelska