Де веселка втамовує спрагу з Бужка,
Де тримає цю землю Господня рука,
Я вклоняюсь тобі, світанковий мій краю,
Де усі горизонти – освячений шлях,
Бо любові до тебе без міри я маю,
Водограєм іскришся у моїх думках.
Ми з тобою удвох маєм долю одну,
Грають наші серця на врочисту струну,
Де хвилюються руни в зеленому морі,
Зігріває нас ласкою сонце обох,
У бездонному небі купаються зорі -
В нас з тобою піввічний звучить діалог.
В нас з тобою любов незрадлива і чиста,
Я милуюсь талантом твоїм пейзажиста
І красоти твої п’ю як спраглий в пустелі,
Поспішаю до тебе, боюсь запізнитись,
І збираю твої різнобарв акварелі,
Мала щастя колись у тобі народитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681665
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.08.2016
автор: Шостацька Людмила