серпневий дощ із мила і ванілі
стікає з лійки гнівного тамтаму
куються тіні іскрами бедламу
на височині
безпутній крайдоріжний промінь
з канави в прірву латаним хвощем
періщить батогом зомлілу спину
гарячий степ
тремтить гілля обірваних маршрутів
в озоні сторчма етновий язик
серпневий дощ в обладунках латунних
іде на ви
і розступаються проваллями шторми
морських богів мусони з повідків
з гарчанням обривають дужі руки
як дикі пси
мовчу в серпневий дужий вир
із головою соломиною під пахви
іде на ми і ми у нім згорим
розжарено брунатним
серпневий дощ не стишує гатунків
змовкає в човганні за ближнім рубежем
ми теплі та очищено нерушні
на роздоріжжі обидва стоїм
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681640
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 03.08.2016
автор: Андрій Люпин