Я побачу тебе на пероні,
Серед руху авто,метушні,
Знову стрінуться наші долоні,
І все буде,як в доброму сні.
Нам осінні розвіяні шати
Нагадають травневий розмай,
Будем довго по місту блукати,
Перехожих бентежити вкрай.
Говоритимем речі банальні:
Про синоптик,турботи,вино,
Наче двоє розлучені,дальні
Та споріднені дуже давно.
Твої щастям світитимуть очі,
І спочине душа за всі дні,
Як забути ті сонячні ночі,
Що у серці бринять,мов пісні?!
Промайне півжиття на пероні,
Поцілунок і сум просто неба,
Розімкнуться миттєво долоні...
Я не зможу,мій друже,без тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681490
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.08.2016
автор: Вікторія Коваленко