Збирався ранок, десь зникали зорі.
Легенький вітер поганяв туман,
Летіли хмарки, наче хвилі в морі,
Стежки у росах берегли роман…
Хоч солов’ї притихли спозаранку,
Натомість їх дует взяли півні.
Міняли роси нову вишиванку
І вже ранкові чулися пісні.
А в далині знов небо гуркотіло,
Цей біль до серця йшов через жнива.
Минало літо, хоч земля горіла,
Та хліб вродив – він всьому голова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681426
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Віталій Назарук