У небі хмари з птахами змагались,
Хто швидше й глибше в голубінь пірне.
Пташині ж гнізда на землі зостались,
Хай їх негода й буревій мине!
Із гнізд цих разом випорхнули діти,
Знялись до неба – земле, прощавай!
Не треба, мамо, під крилечком гріти,
Нас манить обрій, кличе небокрай!
Старіла мама, геть посивів тато,
Та дітям завжди раді тут були,
Хоч днів до зустрічі проходило багато –
Чекали, лиш тримати не могли...
І ось вже сам дітей чекати маєш,
Сльозами ж очі повняться твої,
Коли на цвинтарі із тугою згадаєш,
Що ти тепер найстарший у сім’ї...
01.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681332
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2016
автор: Олена Бокійчук