Кажуть, добре там, де нас немає,
Жити там – меди солодкі пить!
Та душа моя чимраз світає
У краю,де коник сюркотить.
Кажуть добре, та мені відомо,
Перейшовши тисячі доріг,
Що усі шляхи ведуть додому,
Де найперший слід малий проліг.
Де першопочаток і основа,
Заспівалась пісня голосна,
Найніжніше, найсвятіше слово,
Божа мати і твоя ясна.
Тож , вертаю, поборовши втому,
Стежкою, що в’ється по стерні,
До свого правитоку, додому,
Де чекає вогник у вікні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681260
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2016
автор: Ніна Третяк