Стіни кімнати чорні,
Не випускають світло.
Душі розпались сьогодні,
Душам вже все набридло.
Їхні важкі кайдани,
Що тримаються стелі,
Вводять глибоко у стани,
Самотності серед пустелі.
Їх ця самотність руйнує,
Їм вона тягне трахеї,
Їх вона тихо готує,
До смерті, як панацеї.
Вона хапає зап'ястки,
Холодні і всі у шрамах.
І твердо крокує до пастки,
І дзвони вже б'ють у храмах.
Тебе уже відспівали,
По тобі читали молитви,
Про тебе усі згадали:
Застиглий на лезі бритви.
Коли осідала смута,
Ще деякі ночей не спали,
Терпка на вустах отрута,
Проникла в їхні канали.
Нищила змучене тіло
Ножем прорізала спини,
Проте, яке вже їй діло?
Нічого не верне дитини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681244
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2016
автор: Дмитро Р.