Я не москаль,
Я українець!
Й думки в мене українські!
Моя країна - Україна!
Вона завжди була - єдина!
Ніякий в світі супостат
Її не зможе поділити,
Хоча б стріляв з усіх гармат,
Він землю хоче спопелити.
Нехай скрегоче він зубами,
Від злості тупотить ногами,
Ніколи моя Україна
Пред ним не стане на коліна.
Я не москаль,
Я – українець!
І серце в мене українське!
В моїй країні все красиве
До неї з добротою лину.
Вона велика і багата,
Для кожного вона, як мати,
Пригорніть, приголубить всіх,
І захистить від ворогів.
За неї я життя віддам,
І не позволю ворогам
Її гнобити, ображати,
Усі повинні - поважати.
Я не москаль,
Я – українець!
Й душа в мене українська!
Вона болить за всю країну,
За рідну неньку Україну.
Болить за всіх її людей,
Болить за всіх її дітей,
Болить, кричить, від болю стогне,
Душа всередині холоне,
Коли я чую, що вони,
Загинули під час війни.
Людей багато з України
Роз’їхалося по чужих країнах,
І хоч далеко всі живуть,
Я з України їм кажу:
Яка різниця, хто ти є,
І де живеш, в якій країні,
Запам’ятай, що головне,
Що ти завжди є УКРАЇНЕЦЬ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681237
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 01.08.2016
автор: Костянтин