Красо України, Подолля!
Так думала Леся, так думаю я.
Мене, мабуть, вибрала доля
І ти, моя рідна земля.
Мені ти – і квітка й перлина,
Мені ти – і щастя й любов,
І предків далеких стежина,
І роду продовження знов.
Красо України, Поділля!
Чарівний куточок на світі,
Безмежних полів рукоділля
І пишні сади в буйноцвіті.
Красуються Товтри подільські,
Вдаль Буг свої води несе
І край мій із серцем батьківським
Красу до небес вознесе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680913
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.07.2016
автор: Шостацька Людмила