Не лякає наші душі самота,
Тільки вистиглі кайдани волю точать,
Крила втомленії птаха захова, –
І над нами знову вибілились ночі…
Знов зітхають в наші сни безтурботні,
І прозріння наше вкотре не сьогодні…
Не лякають погляд хмари і дощі,
Не торкнуться твоїх рук за стіною,
І усе, що так шукали – не знайшли,
Попливли ясні пелюстки за водою…
Не туди ми спрямували свій прихід,
Оббиваємо покинуті пороги,
В наших келихах не тане чорний лід,
Залишилися глухими застороги…
Радість радістю не живиться тепер,
Ми збираємо насіння у пустелі,
Шепіт зляканих розбурханих печер
Розганяє дужче наші каруселі…
Ми все бачити у значеннях могли,
Що їх вітер підганяє нам у очі,
Як позбавитися сірої імли?
Знов над нами вибілились ночі…
26.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680857
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2016
автор: Lee Olherson