Перон. Глуха й тремтлива ніч
Що тягне комір аж під шию
Він повертає її, мов позичену річ
Наче в когось вкрадену мрію
Він говорить відсторонено й байдуже
«Забудь, мала! Когось собі знайдеш»
І, як завше, смалить сигари і лукаво очі мруже
І його думки нагадують сливовий фреш
А вона розгублена й сердита
В руках нервово стискує білет
Її потяг має вигляд розбитого корита
І яке знущання цей прощальний тет-а-тет
Знову в неї статус «мандрівниця»
Через поля безкрайні до нових зірок
Доля – велика чарівниця
Що десь намисто їй збирає з щастя пелюсток
© Леся Приліпко-Руснак, 28.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак