Минуле носим ми як ту валізу,
Весь час і повсякденно із собою.
І часом не отримуєм ми візу
В майбутне, як наповнена журбою.
А в когось вже від неї є мозолі,
Та вперто тягне і не хоче відпускати.
У спогадів сумних він є в неволі.
То певно не валіза вже, а грати.
Поглянула в свою - оце так безлад!
Веселе із сумним уперемішку.
Сумне - в смітник, приємний спогад
Візьму в майбутне, да іще усмішку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680739
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Ірин Ка