Життя стомило пройдені роки.
Лише сліди лишило за собою.
Хоч ще кохана горне до щоки,
Та тихо суне та, що із косою.
Чомусь ще серце прагне у політ,
Хоч знає, що попасти може в штопор,
Та ще цвіте життєвий ніжний світ
І крутить по житті шалений вихор.
Ще кілька кроків у життєву даль,
Чуть спокою у далі неозорі.
Щоб ще дзвенів наповнений кришталь.
І посміхались в чистім небі зорі.
Та хай роки карбують новий крок,
А ясне сонце ще теплом погріє,
Життя людське, немов складний урок,
Часом горить, а часом лише тліє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680697
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2016
автор: Віталій Назарук