Танцює полум'я вогню.
Люблю ці дикі танці.
І кожен раз,мов дежавю,
Вогню протуберанці.
Це,мабуть в нас ще з тих давен -
Від вогнищ кроманьонців,
Від героїчних тих племен
Міцних,тямущих хлопців.
Біжить вода з гори в долину,
Чи падає на спраглий сад,
Летить в безодню без упину
У Ніагарський водоспад.
Невтомно б'є гігантська хвиля -
Лупає скелі океан...
Для чого ці,спитай,зусилля?
Хто зна який у нього план!
Вода тече,біжить,стікає,
То в гніві піниться й реве;
Вогонь,то затишно палає,
То спопеляє все живе.
Вода й вогонь - непримиренні
Стихії,таємниці,та
Без їх енергії напевно
Не народилося б життя!
І слово Генія - стихія!
Читай і слухай,душу грій,
Всміхайся,плач,плекай надії -
Не набридає рід стихій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680322
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.07.2016
автор: Михайло Гончар