Я- українець по матері і по батьку
Я люблю колосисті поля
Я люблю київські привітні каштани
Я люблю, щоб калина цвіла….
Я українець і низько поклонюсь
Перед брамою величної Софії
І рясно слізьми обіллюсь
У Стуса, брата, на могилі….
Я українець і люблю степи
Де гуляла запорозька шабля
Де історію творили козаки
Де тремтіли руки у татара
Я українець і люблю могутній рев
Дніпра – улюбленця Шевченка
І в Лаври нашої прекрасний передзвін
Вслухаюсь всім гарячим серцем
Я українець ,і сум мене бере
За піснею дзвінкого соловейка
За мовою, що мов струмок тече
Лебединою піснею Симоненка ….
Я українець, але, але, але…
За зброю я ніколи не візьмусь
Я українець, але в своїй душі
За Світову людину я молюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: Можна бути собою?