Схрещені в вічному танго із мріями,
Ноги стирають об тертку часу.
Люди спішать і своїми же діями,
Точать й без того вже гостру косу.
Точать й облизують лезо скривавлене,
Плямкають, з присмаком б’ють язиком.
Б’ється в них серце розгублене, здавлене,
Марно качає приречену кров.
Марно тріпоче у спробах пробитися,
Тактом швидким пробудити думки.
Кожен лиш хоче наїстись й напитися,
Хлещуть незграбно німі язики.
Хлещуть і гладять повітря подавлене,
Лине по світу гучнеє виття.
Мирно розмахує лезо скривавлене,
Чистить людей від пустого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680043
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2016
автор: Олексій Сонях