Не щастить чомусь Степану.(І таке буває.)
Тільки вийде за ворота- вже й біда чекає.
Раз хотів дістати грушу,пам’ятає й досі:
Жбурнув каменем у неї,а він хрясь по носі.
На рибалці зламав ногу,руку-на футболі,
Навіть ребра примудрився поламати в полі.
Каже,що схопив він зайця голими руками,
Та за вухами тварини не помітив ями.
А вже згодом кум питає :-Йдеш на полювання?
Для Степана-бідолахи це складне питання.
На дружину він кидає погляди несмілі.
Жінка шепче :-Та іди вже,вуха ж іще цілі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2016
автор: Galina Udovychenko