Загубилось літо посеред трави
Йде липнева спека, йдуть серпневі дні.
Ранкові тумані, листя перемови.
Знову зорепади та зірок розмови.
Дні стають все меншi, Сонце вранці спить.
Щось мовчить джерельце, більше не дзвенить.
Зашугали в обрій піднебеснізграї
Промовчать гаї в ранішній заграві.
Вітер. Вітер шкодник пилом присипа
Були тут сліди, а тепер нема.
Зникнуть роси в лузі, як сльза дівиці
Я шукаю в небі посмішки обличчя.
Я шукаю очі посеред зірок.
А ще чую подих, та несмілий крок.
Ти, мов тінь у ночі, мов розмови степу,
Тільки грім бурмоче та кохання леменет.
Літа тихий шепіт, відліта до неба.
Я іще зосталось, але Осінь. Треба.
Розмалює Осінь трави, листя, квіти
Розмалює в барви, як малюють діти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679878
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.07.2016
автор: Dema