[i][b][Яцько Ірклієнко і Катерина Чутко©]
***
- Дивись, квітко, он там, річка,
бачиш ?
- Ба, точно річка, гарна вона, чиста.
До Вас сюди ніхто й купатись не
їздить ?
- Чому ж це ? Ти голубонько, недумай, що якщо нас мало лишилось то до нас й не їздять. Ходять і їздятьлюди, хто на риболовлю, хто купатись, хто на природу - "на промисли", одним словом..
Він посміхнувся і обійняв її якнайдужче, розумів, крім неї в нього нікого немає..
Вони стояли на пагорбі, який немов виріс посеред степу, земля була чорною, родючою. Для нього вона була не просто землею, це був символ його дому..
Душа йому краялась до тієї миті й до того часу, коли Він зустрів Катерину. Вона одразу запала йому в очі. Можливо, тому що в його одинокості здавалася йому гарною, а можливо, тому що зростала там де й Він, хоч Вони й не видились один одному..
Яцько, ще тоді жив на хуторі, який, напевне, років через двісті мав стати бравим, розлогим, вкраїнським селом. Та й взагалі, хуторів тих на той час було багато, наш край не виключення..
Вона була вбрана в лляну сорочку, червону, як мак спідницю, мала гарний вінок, який манив запахом степових квітів. Це була його голубка сизокрила, квіточка, радість і остання надія. Надія на веселість, втіху і спільне життя..
Вони стояли і дивилися на степ, ставки, балки, ярки, і ліс, невеликий ліс. Ліс, який йшов і з'єднував їх хутори. Сонце сідало, почало смеркати..
Повіяв вітер, старий Яків, прокинувся..
То був вже старий дід, білий, як молоко, в старих зношених лихом чоботах , та солом'яному брилі, довга борода здавалося б йому заважала..
Він часто сидів в саду, полюбляв запахи дерев, любив, як гуділи бджоли і співали соловейки, дер деркач, летіли лелеки. Завжди сидів на лавці..
Він піднявся подивився на небо, своїми сірими очима, які вигоріли від сонця, сухою, важкою рукою прикрив чоло. Глянув туди - в небо край. Зрозумів, що те, те що бачив, була згадка його молодості, а нині,
нині Він сам.
Сам-один..
[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2016
автор: Пан-Отаман Зелена Діброва