Пустий перон. Розгублені серця.
А поїзд мчить подалі все від неї:
Так забирають музу у митця,
Так забирають паличку у феї.
«Не треба сліз, зустрінетесь іще» –
Шептав вокзал крізь сірий, хмурий ранок.
Та в грудях все одно і біль, і щем,
І кілька сотень наболівших ранок.
Він хоче бути там, де і вона,
Печаль ще більше налягла на скроні.
Він самотою ситий вже сповна,
І келихи давним-давно не повні.
Пустий перон чекає день від дня.
Ще тиждень? Два? Аби лиш поскоріше.
Якби ж він міг кілометраж віднять,
І ще раз обійнять її. Сильніше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2016
автор: Tommy