Зітру свої сліди з твоїх стежок,
Там тютюном посиплю ще і перцем
І більше не болітиме так серце
За нерозважливий колишній крок.
Не візьмуть слід круті мисливські пси,
Бо я, коли зникаю, то... назовсім.
Вже літо добіга кінця і осінь
Дасть доторкнутись до її краси.
А потім замете зима сніжком,
Все навкруги порине в амнезію
І я забуду, я таки зумію
Приспати пам'ять тим зимовим сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679783
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 24.07.2016
автор: Патара