..коли прокидання більше схоже на поштовх від розряду дефібрилятора
і останній зі снів ще не вислизнув із-під ковдри, аби сховатись під ліжко на потім,
і калатає у грудях так, як початкові акорди Токкати і Фуги Баха,
і нестерпно хочеться пити, бо сохне у роті, немов проковтнув полум'я,
а ніч далі крутить кермо місяця, немов божевільний водій, не збавляючи швидкості -
це означає, що нічого ще не закінчилось,
це означає, що небезпека нас не оминула -
лише дарувала час, аби перевести подих..
є речі, настільки ж невідворотні, як плід, що дозріває попід жіночим серцем,
як дим з твоїх вуст, що огортає тобі лице вуаллю, але ніколи не повернеться назад у легені,
як би ти старанно не уникав почуттів, обережно ступаючи, немов замінованим полем -
воно вибухне..
і ніякі намедитовані квіти не проростуть крізь моє тіло, затуляючи пелюстками від нього, немов окулярами, твої очі,
у яких усе більше густішають фарби, як акварель у палітрі сп'янілого Ренуара -
у глибині твого погляду я бачу такі картини,
які не намалював би
жоден із імпресіоністів..
і гладшає шкіра твоїх долонь, немов напрасована, бо досі гаряча,
і крізь одяг відчутно, як кожен напружений м'яз майже зводить судомою,
бо гострішають рухи, ніби кути, за які легко перечепитись і розірвати
плаття..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2016
автор: Майя Грозова