Я довго зріла, істину шукала,
Навпомацки у помилках блукала.
Себе вивчала та пріоритети,
Тому й мінялися в житті портрети.
Комусь здавалось – дивна та холодна,
Сама на ласку бо ж була голодна.
Не знала, де черпати, як говіти,
Не вміла світу божому радіти.
Пізнала Господа, стріпнувши гріх з коріння,
Навчилася прощати і терпіння.
І ворога не бачити ні в кому –
Буває, душі продаються злому.
Літа минають, ювілей на часі…
Щаслива я сьогодні на Парнасі.
Душа, наповнена, завжди літає,
Свята Любов моя межі не знає!
Я вдячна Господу за право - бути,
За Вас, найкращі, найщиріші люди!
Усім бажаю єдності та миру!
Любові! – Бог чекає на офіру!
(22 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2016
автор: палома