ПРИРОДА ПРИСТРАСТІ

Не  дивуйтесь  розміру  й  римі,
Що,  мов  вівці  в  кошарі,  стрибають.
В  творі  є  щось  таке…  Незриме…
Те,  що  інші  навряд  чи  мають…)


-А  що  Ви  знаєте  про  природу  пристрасті???
***
-Пристрасть,  то  щось  хімічне,
Білково-кислотні  реакції,
Якесь  нетривке  і  невічне,
Молекул  крихкі  комбінації.
Чому  Ви  мене  питаєте,
 Мов  подругу  чи  знайому?
-Подумала,  може  знаєте
Чи  Вам  щось  про  це  відомо?
І  чим  же  вас  так  образила,
Позлила,  роздратувала?
Такими…  Невинними  фразами?
Взяла  собі  й  запитала…
-Та…  Дівчинка,  раптом,  хлопчика
Бере  і  таке  запитує…
Я  мав  репутацію  гопника,
Вправлявся  з  бейсбольною  битою…
-Мені  це  вважати  погрозою?
-Та  ні…  Я  –  такий,  поганий.
-Ви  гарно  пишете  прозою.
-А  я  геть  увесь  у  шрамах.
-А  в  мене  красиві  коліна…
-…  І  ніс,  із  одного  удару.
-Я  вчилася  на  «відмінно».
-Я  пиво  жлуктав  на  «парах».
-Щаслива,  метка,  прагматична
І  люба  для  всіх,  апріорі.
-Психований,  непрактичний,
Нахаба,  «ходяче  горе»…
-Агресія,  мат,  пиятика  –  
Нелюбі,  бридкі,  неприйнятні…
-Я  пив,  матюкався  і  пики
Лупив  і  по  буднях  й  по  святах…
Давайте  на  «ти»?
                                                   –  Навіщо???
На  «Ви»  філігранно  й  мило.
-Тому,  що  на  «ти»  зручніше,
А  «Викати»  вже  несила.
-То,  що  ж,  якщо  просиш  –  будем.
-А,  може,  скажеш,  як  звати?
-Ну  ти  й  нахаба!  О,  люди!
-Назвала  ж  тебе  якось  мати?
-Гаразд,  нехай  буде…Горпинка!
-Горпинка?  Я  так  і  думав…
Ти  носиш  в  горошок  хустинку?
А  справжнє?  Не  скажеш?  Сумно…
-Скажу,  чому  б  не  сказати?
-А  я  тобі  не  повірю…
Чомусь  захотілось  ридати
І  вити  підстреленим  звіром…
-Чому?  Через  що  образа?
-Не  можу  назвати  причину.
Давай,  якось  іншим  разом,
За  місяць  чи…  За  годину?
-А  знаєш…  Хочу  признатись
У  тому,  що  ти  –  найкращий!
-Та  годі!  Досить  знущатись,
Я  ж  гультіпака  й  ледащо…
-Люблю!-  ще  хотіла  сказати…
-Лише  як  частину  світу?
-Та  ні…  навіщо  брехати?
Тебе  одного!
                                           -Як  діти…
А  я  відкладав  це  «на  потім».
-Та  я  все  і  так  зрозуміла.
Ех  ти,  задирака  і  гопник!
Мовчати  вже,  якось,  несила…
-Звалилось,  як  сніг  серед  літа…
-Зненацька…
                                 -Раптово…
                                                             -Неждано…
-Звабливе…
                                 -Крихке  і  тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679589
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 23.07.2016
автор: Педро Гомес