Кличе, кличе осінь золотава,
За собою в безміри світів.
Ні, не піду, я не маю права,
Поки ще не скошена отава,
Поки лист з дерев не облетів.
Не піду за нею в край далекий.
Тут мені найкраще в світі жить,
В ріднім краю де шумлять смереки.
А в світи нехай летять лелеки,
Я ж залишусь гнізда сторожить.
Хай летять лелеки в дальні далі,
Я сьогодні стану й постою.
Може тільки погляд по спіралі,
Понесе за ними мої жалі,
В ту далеку молодість мою.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679533
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський