Ніч. І знову лиш вона.
Така ніжна і болюча.
Вона, лише вона одна -
Моя біда "везуча".
Вона панує лиш тепер,
Та знає собі ціну...
Для мене навіть час завмер
І сонце тільки сіло.
Вона. Хто вона така,
Що непокоїть душу?
Солодка й водночас гірка,
Невинна та надміру дужа.
Вона приходить в темноті,
Коли я не чекаю.
Та що у неї на меті?
Нажаль, цього не знаю.
Вона навчила мене ждать,
Навчила мене вірить.
Але, нажаль, не хоче знать
Вона ніколи міри.
Вона трима в полоні нас:
Мене і мої мрії,
Моє серце, душу, час...
Вона - любов?!. Не вірю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2016
автор: Сафіна