Лиш бризне ранок росами в траву,
Наділить сонце кольорами чакри,
Іду на луг, цілюще зілля рву
Й легкі зриваю павутинні шатра.
Петрів батіг синіє вже в руці,
Безсмертник жовті зонти підставляє,
І пахнуть дивовижно чебреці,
Перцева м’ята низ кругом встеляє.
Оранжево киває звіробій,
І ніжно мальви дикі розовіють,
Щавіль ось кінський, білий деревій,
І конюшини голови видніють.
А сонце радо небо підкоря,
Зібравши це, кажу собі: «Доволі,
Адже жарка стоїть уже пора».
Й повільно йду стежиною кривою.
17.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679457
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.07.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)