У лабетах проклятої ночі,
Ти вже Павле напевне не спиш.
Не для тебе вже ласки жіночі,
Поглядаєш із сумом з узвиш.
Сорок днів ще витатимеш в небі,
Порахуєш у Бога зірки.
Там зустрінеш вбієнних далебі,
Що літають тепер, як хмарки.
Запитаєш, у нашого Бога…
За що вбили злодії, чи знав?
Чого доля у нас така вбога,
Може нас на поталу віддав.
Розкажи, як лютують тут звірі,
Про наругу, про все розкажи.
Як нам холодно й сіро в зневірі,
Світлу пам'ять про нас збережи.
Ми ж довіку тебе не забудем,
Неможливо героїв забуть.
Ми ще волю Вкраїні здобудем,
І продовжим твій праведний путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.07.2016
автор: Дід Миколай