Ніколи не пізно писати: "сумую"
Не знаю чи це відчуваєш і ти.
Але я у сні лиш тебе і малюю,
Обійми ніжніші і очі ясні.
Ніколи не пізно сказати: «Люблю Я»
Хоча я не знаю, чи варто це все.
Але тільки в мріях до тебе іду я,
Щоб ще хоч разок подивитись в лице.
Ніколи не пізно прийти обійняти,
Бо все ж не чужими були ми колись.
Але на взаємність, не треба чекати,
Це все почалося, як ми розійшлись.
Ніколи не пізно, не пізно ніколи
Та все ж чи потрібно воно все тепер?!
Я думаю, ні! Це ніби знову до школи,
Яку ми пройшли, і які є тепер.
Пройшло і забулось, це все промайнуло
Тому і «Сумую» і те що «Люблю»,
Душі б це нікого вже не доторкнуло
Тому і не варто писати: «Люблю».
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2016
автор: Кушнір Марина