Холодне серце більше не зігріти,
На квітках мрій опали пелюстки.
Мовчи, мовчи бо слів холодний вітер,
Геть розбиває душу на шматки.
Життя прожити не дається двічі,
Завжди прийде по осені зима.
Мовчи, мовчи і не дивися в вічі,
Мене на цьому світі вже нема.
Нема мене вже там куди ідеш ти,
Мене розбив у чистім полі грім.
Спали мене, спали мене до решти,
Спали палючим поглядом своїм.
Поки ще серце моє стане прахом,
Поки ще я до сонця долечу.
Спали мене, спали мене над шляхом,
Спали мене як воскову свічу.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679370
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський