[i]Я не думав являтись сюди
У світ, де суцільні хрести,
Де могилами вкрита Земля
І крихти людського тепла...
Та є щось тут, що тримає
І серце на мить повертає
У рай із хатинкою - садом.
Нескінченним зорепадом
Будуть очі твої жити -
Знов мене на світ родити...
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Мандрівник