Знов щасливий радію і таю,
Знов надія в мені ожила.
Рідну землю душа облітає.
Мов із квітки на квітку бджола,
Поцілунок, маленька дрібниця,
Та п’янію немов від вина.
Є у цьому якась таємниця,
Серце повниться щастям сповна.
Я щасливий цим ранком погожим,
І блаженство в мені настає.
Знов всміхатися буду прохожим,
Та радіти що ти в мене є.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський