Я мав успіх завжди у дівок,
Мене завше найкращі кохали.
Я відбою не мав від жінок,
Що любові від мене чекали.
За що кару цю Боже ти дав,
Важко Господи з нею ходити.
Поділив би хай - другим роздав,
Хіба можу, я всіх полюбити?
Лише глянуть і серце стає,
Як у спрагу знов хочеться пити.
Гірко крається серце моє,
Як у омут той знов не ступити.
Скільки ж Боже, я їх перебрав
І від мене стежок розійшлося.
Чого ж Боже мене не скарав…
Чи у тебе різок не знайшлося?
Мені жалько дружину мою,
За розмови різкі поза очі.
ЇЇ місце напевне в раю…
За нелегкую долю жіночу.
Яж все каявся знову і знов,
Цілував її в сплакані очі.
Та кипіла не встояна кров
В темних зарослях похоті ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2016
автор: Дід Миколай